Світова фінансова криза і Україна

Вісімдесят років тому, у 1929-му, теж у жовтні, стався несподіваний обвал курсу акцій Доу-Джонса на Нью-Йоркській фондовій біржі . Так розпочалася найпотужніша в історії капіталізму світова фінансова криза 1929-1933 років, що охопила увесь ринковий світ. Загальний обсяг промислового і сільськогосподарського виробництва скоротився тоді в країнах Заходу на 44 %, а світової торгівлі — на 61 %. Середні курси акцій на біржах США падали за ці чотири роки майже на 90 %. Кількість безробітних в головних капіталістичних країнах сягала 30 мільйонів чоловік.

На тодішню жахливу економічну кризу відгукнувся економіст № 1 ХХ століття британець Джон Мейнард Кейнс. У видрукуваній в 1936 р. книзі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» він запропонував низку заходів задля запобігання повторенню занепаду економіки, фінансів і банків. Якщо коротко, то найважливіші ідеї Кейнса можна звести до теорій ефективного попиту, мультиплікатора, а також впливу, втручання держави в розвій народного господарства. Щодо першої теорії, то вона полягає в необхідності переломити схильність людей до заощаджень, а не до споживання, тобто всіляко спонукати їх до витрат, а не до «панчохи». Витрачаючи гроші, купуючи товари і послуги у зростаючій кількості, населення тим самим підштовхує створення їх, отже веде до збільшення кількості працюючих. Ефект мультиплікатора, за Кейнсом, означає, що приріст інвестицій в народне господарство збільшує національний дохід країни. І насамкінець, а може найперше, держава, особливо під час скрути, має активно втручатися в економічні процеси, змінюючи за необхідності процентні ставки центробанку, вкладаючи гроші в різні галузі народного господарства, роблячи великі виробничі замовлення.

Зазначимо принагідно, що завдяки потужній допомозі уряду такої відносно невеликої країни, як Південна Корея, її суднобудівна галузь обігнала США, Велику Британію, Німеччину, Італію, Францію й посіла за Японією друге місце у світі. Натомість недолугі очільники України дозволили фактично знищити всі 10 наших корабелень, здатних спускати на воду всі без винятку види надводних військових кораблів, не кажучи вже про пасажирські. І хоч би скільки ці керівники намагалися у свинячий голос колупати піч, люди ж усе пам’ятають, не в тім’я биті. Та й навіть зараз, під час економічного зсуву, керівництво Міноборони намагалося розмістити замовлення на створення двох фрегатів у Франції, тільки загальне обурення змусило його подумати про завантаження власних верфей.

Книжку Кейнса світ сприйняв наче Біблію. За неї йому було присуджено Нобелівську премію й дано звання лорда (єдиний такий випадок). Та найголовніше — поради вченого було втілено в життя: тетчеризм у Великій Британії та рейганоміка в США саме й були живим втіленням кейнсіанства. І друге найголовніше: допоки західний світ використовував рекомендації геніального економіста, світову кризу вдавалося відтерміновувати. І навпаки: те, що відбувається наразі, є наслідком відходу, забуття ідей та пропозицій професора Кембриджу Дж. М. Кейнса. До речі, саме він запропонував створити дві найважливіші фінансові інституції нашої планети — Міжнародний валютний фонд (МВФ), про допомогу якого Україні скажемо нижче, і Світовий банк розвитку і реконструкції (СБРР).

З чого ж розпочалася та які причини фінансової кризи 2008-го? (закінчення її знає хіба що сам Господь Бог). Насправді це не лише фінансова криза, а фінансова, валютна, кредитно-банківська і в цілому світова економічна криза, бо нею охоплено всі материки включно з Антарктидою (зменшено фінансування експедицій).

Ніщо, здавалося б, не віщувало влітку 2008-го біди. Практично всюди, в країнах Сходу й Заходу, в розвинених й не дуже, зростало виробництво, обсяг світової торгівлі сягнув найвищої позначки в історії, ціна барелі (бочки) нафти підстрибнула з 10 дол. у 1998 р. до 147. Банкіри радо потирали руки, кількість мільярдерів і мільйонерів збільшувалася ледь не в геометричній прогресії. Прості люди лишень розводили руками: «Оце так!» Звичайно, економічний рівень різних країн не був однаковим, про що свідчать дані про величину ВВП у 2008 р. таких, наприклад, країн, як США — 14,0 трлн дол., Франція — 2,5, Росія — 1,4, Україна — 0,2 трлн дол.

Погляньте-но, читачу, уважно на ці цифри. По-перше, як бачимо, валовий внутрішній продукт США на порядок більший, аніж у Росії, тобто рівно в 10 разів. По-друге, немає чого радіти й Україні. Це тільки на перший погляд може здаватися, що 200 мільярдів доларів — не мало. Насправді ж це дуже й дуже мало, набагато менше, ніж у невеличких за територією і населенням Голландії чи Бельгії. Україна поки що бідна, як церковна миша. 70 % її громадян витрачають на день не більше 3 доларів. Вона може виглядати заможною хіба що порівняно з Таджикистаном, де ВВП взагалі жалюгідний — 0,005 трлн дол., або 5 мільярдів.

Почалася світова криза із зовсім, здавалося б, малопомітної події. Двоє братів-шахраїв, власників американського банку «Leman brothers» ошукали вкладників на 3 мільярди доларів. Цей банк не можна порівняти з найбільшими комерційними банками США штибу «Chase Manhetten bank», «Citi Corporation», «Bank of Amerrica», «P. Morgan and Co», «Security Pacific Corporanion», «Chemical Bank», але він був пов’язаний кореспондентськими рахунками з низкою американських і західноєвропейських банків. І коли аудит виявив шахрайство, почалася паніка. Все б вщухло, якби не з’ясувалося, що величезні гроші було надано комерційними банками країни для купівлі житла, легковиків тощо. До цього слід додати одну на перший погляд дивну річ. Сполучені Штати, ця єдина в світі супердержава, мають колосальний, у 7 трлн дол., борг, зрозуміло, не зовнішній, а власним корпораціям і населенню, проте, хоча від боргів, як кажуть, ніхто не вмирав, але спокою вони не додають. Відтак паніка перекинулася на фондові біржі; курси акцій Доу-Джонса і, хоча й меншого, але пов’язаного з новітніми технологіями курсу Наздак почали стрімко падати. Рівночасно з такою ж швидкістю дешевшала паличка-виручалочка російського бюджету нафта. Тепер банки замість рекламних зазивал стали схожими на фортеці зі щільно зачиненими брамами.

Та банки створені для кредитування підприємництва, бізнесу, а не для того, щоби перетворитися на капкан. Саме на надання коштів для започаткування справи — найголовніша функція банківської установи. Візьмемо простий, але реальний приклад. Двоє молодят після закінчення сільськогосподарського коледжу США, які не мають ламаного шелягу, хочуть започаткувати вирощування бройлерів. За кордоном навіть забезпечені батьки, охоче витрачаючи гроші на навчання своїх дітей, майже ніколи не дають їх навіть у борг для підприємницької діяльності; там це не прийнято. Отож молодята йдуть за кредитом до банку. «А чи маєте ви заставу?» «Так, наші дипломи». Банк на це пристає, але за допомогою фахівця учиняє іспит — чи розуміються молоді люди на птахівництві, чи вивчили попит ринку на куряче м’ясо і т. д. І в разі успішного подолання такого екзамену гроші будуть надані. Не готівкою (не «налом» російською чи «кешем» англійською), а, звісно, безготівково. Новоспечені фермери закуповують все необхідне, вигодовують курчат для навколишніх ресторанів і поступово повертають позичений в банку мільйон з відсотками. Частина позичальників вилітають в димар, але все ж левова частка витримує жорстку конкурентну боротьбу на ринку, розраховується з банками, перекриваючи їхні втрати від збанкрутілих позичальників, які зі зрозумілих причин нічого банкам не повертають. Це певною мірою нагадує втрати власників супермаркетів у США від крадіїв, які сягають щорічно 7 млрд дол., — все ж ця сума менша, як вони підрахували, аніж запровадження замість самообслуговування з неминучими крадіжками на повний штат продавців з високою тамтешньою заробітною платою.

Та повернімося до кризи. Як і в далекому 1929 р., вибухнувши не де-небудь, а в цитаделі капіталізму, Сполучених Штатах, вона неодмінно мала перекинутися, наче пошесть, на інші континенти. І от, як у похмурому калейдоскопі, перед телеглядачами світу постала невесела картина закриття промислових підприємств або суттєвого зменшення ними випуску продукції. Зменшення кількості автомобілів, які вважалися не просто локомотивом усього промислового розвою, а й справжнім віддзеркаленням обличчя країни, тобто за легковиком можна безпомилково судити про фактичну її міць, спричинилося до закриття металургійних заводів, адже попит автомобільної промисловості на метал впав. Це вже незворотні, руйнівні зміни в народногосподарському організмі, а не тільки тромби в банківській, кровоносній системі економіки.

У вирі занепаду однієї за іншою галузей матеріальної сфери, тобто промисловості, сільського господарства, транспорту опиняється й будівництво, особлива галузь, яка не тільки надає роботу мільйонам трудівників, а й засвідчує можливість так само мільйонів людей купувати житло на так званому первинному ринку. Особливою ця галузь виступає й тому, що тут йдеться про найбільші кошти, величезні суми, адже ціна на будинок (а саме в окремих будинках, а не в багатоповерхівках, як у нас, воліє мешкати переважна більшість городян розвинених країн) у середньому в декілька разів перевищує ціну на автівку. А втім, «круті українці», як і «нові росіяни» так само переїхали в хатинки аж ніяк не дядька Тома. Ступор у житловому будівництві є одночасно і наслідком, і причиною загальної стагнації економіки..

Невиробнича сфера — сіамський близнюк виробничої; коли відбувається рецесія, як езоповою мовою називають кризу західні експерти, починає потерпати, і чим далі, то сильніше, й уся інфраструктура суспільства, всі галузі обслуговування. Так, у скрутній фінансовій ситуації опинилися дві провідні американські газети — «Лос-Анджелес таймс» та «Нью-Йорк таймс». Видавнича компанія «Трибюн Ко», якій належить «Лос-Анджелес таймс», вже найняла фінансових радників перед оголошенням банкрутства, яке має статися невдовзі. Ситуація в «Нью-Йорк таймс» також настільки серйозна, що видання оголосило про надання в заставу половину своєї 52-поверхової будівлі. За останні тижні акції цієї найбільшої в США газети втратили на фондовій біржі теж половину номіналу. Закривається знаменитий Музей сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі після того, як спонсорські пожертви впали з 50 млн дол. до 6 млн. Уряд Китаю, незважаючи на величезні золотовалютні резерви країни, заборонив через світову фінансову кризу виступати своїм спортсменам на міжнародних змаганнях, за винятком офіційних турнірів. Оголосила про банкрутство одна з найстаріших і найбільших торговельних мереж Європи «Вулфорт», яка володіла 815 універмагами. З цієї ж причини відмовилася від участі в «євробачення» Латвія. Перелік можна продовжувати й продовжувати.

Безперечно, адміністрація США (так правильно називати, адже там президент одночасно є й главою уряду) і центральний банк країни, який називається Федеральною резервною системою (ФРС), не сидять склавши руки. Оскільки гроші там може надати тільки Конгрес, адміністрація та провідні монополії вибивають з Конгресу (парламенту) десятки мільярдів для врятування ситуації, яка виходить з-під контролю. Та, видається, це схоже на гасіння пожежі за допомогою цебер гасу. І тоді в хід було кинуто останню козирну карту. Державний банк країни у середині грудня оголосив про зниження банківської процентної ставки до 0-0,25 %.

Тут потрібні деякі пояснення. Щонайперше, в усьому світі й особливо в США ФРС відіграє величезну роль. Кожне слово її керівника негайно відгукується зростанням або зменшенням курсу акцій. Майже двадцять останніх років ним був такий собі Грінспен. Після виходу на пенсію він видрукував книжку ціною 100 доларів і накладом 100 тисяч примірників, яку читачі розхапували, як гарячі пиріжки. Так от, для підтримки бізнесу ФРС оголосила про надання безкоштовного кредиту. І це у країні, де навіть історично нульова ціна не сприймається. Коли у ХІХ столітті освоювали землі на Середньому Заході США, американцям і європейцям «продавали» акр (0,4 га) за 1 долар. Так само 1 долар на рік отримував президент Дж. Кеннеді, тобто раз на рік він підходив до каси Білого дому, розписувався у відомості й одержував свій долар, маючи статок у кілька сотень мільйонів зелених.

Зниження відсоткової ставки Федеральної резервної системи до нульової позначки блискавкою облетіла світ. Тепер м’яч опинився на майданчиках центробанків інших країн: Банку Англії, Бундесбанку, Банку Франції та ін. Однак «стара» Європа поки що мовчить з цього приводу. Європейський Союз наразі спромігся на виділення досить солідної суми — 200 млрд євро — на зменшення рівня «рецесії». Адже пішла намарно величезна робота урядів США та Західної Європи на зменшення в останні роки рівня безробіття. Вже сьогодні 8 відсотків працездатного населення США втратили роботу; закрилися 23 банки. Усі ці зусилля сьогодні виглядають, як кажуть, у свинячий голос. Звичайно, Європа поводиться цивілізовано і транспарентно (прозоро) не колупає піч, як Росія, де начебто не звільняють гастарбайтерів, а в масовому порядку під приводом, бачте, економічної кризи перестають взагалі сплачувати заробітну платню. Чудовий вихід!

Тільки в Москві заробляють на життя 1,5 мільйонів іноземних громадян з країн СДН. Двірники майже на 100 відсотків таджики й узбеки, водії трамваїв, тролейбусів та автобусів — здебільшого українці, також частина фрезерувальників — з Харкова. Традиційно українці займають чільне місце серед видобувачів газу в Ханти-Мансійську, який називають не без глузування Хохло-Мансійськом. Росія офіційно вустами прем’єр-міністра оголосила про зменшення квот на прийом іноземної робочої сили у 2009 р. удвічі, адже безробіття в цій країні за розрахунками спеціалістів має сягнути 9 млн чоловік. Вже зараз 7,5 тисяч промислових підприємств Росії оголосили про скорочення персоналу. В цілому для гастарбайтерів Землі новий рік може стати лиховісним. А йдеться не про дрібку. Загальна цифра гастарбайтерів у світі буквально вражає — 400 мільйонів чоловік.

Як бачимо, настанови великого сина Великої Британії практично забуті. Від великих предків, як писав класик, залишилися тіні.

Георгій Оганян, доктор економічних наук

http://www.personal-plus.net

Керування інвестиційними проектами
у сфері нерухомості
Комерційна пропозиція
для потенційних інвесторів